Як розвинути емоційний інтелект дитини?
Емоційний інтелект – це здатність людини розпізнавати емоції, розуміти наміри, мотивацію і бажання не тільки інших людей, але і власні, а також здатність керувати своїми емоціями та емоціями інших людей для розв'язання практичних завдань.
За даними останніх досліджень у сфері емоційного інтелекту, було встановлено, що 80% успіху в соціальній та особистій сферах життя людини визначає саме рівень розвитку емоційного інтелекту та всього 20% – IQ, що вимірює ступінь розумових здібностей людини.
Емоційний інтелект не передається генетично та не дається дитині від народження. Цю якість необхідно розвивати змалечку. Наші рекомендації допоможуть вам у цьому.
1.З самого народження, розмовляючи з малюком, залучайте до свого мовлення опис його емоцій. Крихітка побачила тата, який прийшов з роботи, посміхається, тягне до нього ручки, мама тоді може говорити: «Соня посміхається, Соня рада, що тато прийшов з роботи». Або, скажімо, поруч з коляскою з'явилася велика собака – малюк злякався і розплакався. «Сергійко плаче, Сергійко злякався собаки, давай візьму тебе на ручки».
2.Починаючи пізнавати світ емоцій, малюк багато в чому орієнтується на батьків. Якщо мама й тато стримані у виявленні почуттів як один до одного, так і до малюка, як можна чогось навчитися?! Тому варто почати з себе. Якщо вам складно диференціювати власні почуття, а можливо, ви добре розумієте, що відчуваєте в цю саму хвилину, але зовсім не здатні висловити почуття у той чи інший спосіб, або у вас до сьогоднішнього дня почуття поділені на «добрі» та «погані», або ж ви погано контролюєте власні почуття, почніть з себе. Комусь досить буде прочитати кілька статей на цю тему, а комусь доведеться працювати з психологом.
3.Повідомляйте про свої почуття дитині: «Мені зараз сумно», «Я щаслива». І називайте почуття малюка: «Ти зараз сумуєш», «Ти засмучений, наляканий, розсерджений».
4.Ніколи не залишайте малюка наодинці зі своїми переживаннями.
5.Пам'ятайте, що почуття і емоції не діляться на погані та добрі. Радість також має право бути, як і злість. Не забороняйте дитині висловлювати свої почуття, пропонуйте прийнятну форму для їхнього вираження. Ніколи не висміюйте своє чадо, не називайте образливими прізвиськами (плакса, скнара). Проявляйте співчуття і емпатію (співпереживання) до своєї дитини. Коли малюк злий або неслухняний, він не менше потребує вашого розуміння, ніж тоді, коли щасливий. Це не означає, що ви повинні задовольняти будь-який каприз. У принципових ситуаціях ви можете, зберігаючи твердість, сказати дитині, що ви розумієте її почуття: «Ти розізлився, бо хотів ще погуляти, але почався дощ – і нам доведеться йти додому».
6.Приймайте своє дитя таким, яким воно є. Якщо ви дитину приймаєте, вона не тільки навчиться розпізнавати емоції, які у неї виникають, але також буде розуміти, що будь-яка емоція нормальна, її не потрібно соромитися. Згодом малюк навчиться проявляти їх у прийнятній формі та справлятися з ними, коли це потрібно.
7.Навчайте дитину конструктивних способів виходу з конфліктних ситуацій. Скажімо, ваша дочка посварилася з подругою, не хоче з нею гуляти. Запропонуйте поговорити про те, наскільки подруга важлива для неї. Чи подобається їй гуляти з цією дівчинкою. Запропонуйте форми, в яких ваша дочка могла б пояснити свої почуття подрузі.
8.Грайте з дітьми. З огляду на вік, можна грати з ведмедями, які в різних ситуаціях сумують, зляться, або відчувають щастя. Зі старшими дітьми можна грати в гру «Крокодил», пропонуючи продемонструвати ту чи іншу емоцію або почуття.
9.Започаткуйте вдома якусь традицію. Щовечора члени сім'ї не тільки діляться подіями дня, що минає, а й емоціями, з якими вони зіткнулися. Важливо не тільки назвати емоцію, а й зрозуміти, чому саме вона виникла, і чи був спосіб її виразити.
Високий рівень емоційного інтелекту – запорука щасливого й успішного майбутнього вашої дитини. Тому намагайтеся приділяти його розвитку якомога більше уваги. З любов'ю приймайте дитину різною, приділяйте достатньо часу.
