Гаряча лінія 0800509001
ua
ua

Особливості стосунків у підлітковий період. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Штабу Ахметова

15.01.2017

«Скоро почнеться перехідний вік», – з тривогою в голосі кажуть мами й тата, бабусі й дідусі. То що ж це за період у житті вашої дитини? Як обійтися без ярликів «важкий підліток»? Які особливості цього віку потрібно усвідомлювати?

Час змін

Підлітковий вік характеризується фізіологічними та психологічними змінами.

Фізіологія. Це період інтенсивного росту дитини. Ростуть кістки, м’язова система, серце. Відбуваються зміни в ендокринній системі. Прискорюється обмін речовин. У максимальну активність приходять статеві гормони. Тіло підлітка змінюється. Має незграбний вигляд, трохи диспропорційний. Гормональні сплески провокують перші сексуальні бажання і є причиною частих змін настрою, недостатності самоконтролю. Часто на тлі таких потужних змін гіршає стан здоров’я дитини. Можливе безсоння, підвищена стомлюваність, головні болі. У підлітка знижується концентрація уваги, здатність до запам’ятовування. Дитина частіше скаржиться на втому. Стан підлітка можна порівняти зі станом вагітної жінки, збільшеним за інтенсивністю змін у кілька разів.

Психологія. У підлітковому віці практично завжди діти зазнають труднощів із самооцінкою. Соціальне середовище для дитини виходить на перший план. Він починає активно порівнювати себе з ровесниками, акцентуючи увагу на своїх недоліках або слабкі сторони. Здебільшого саме в цьому віці дитина негативно сприймає власну зовнішність.

Підліток вважає і відчуває себе дорослим, але не має життєвого досвіду, щоб протидіяти новим викликам на його шляху складнощами. У цьому віці нерідкі проблеми в школі. Може знизитися успішність, погіршитися ставлення вчителів. Дитина з чемної раптом перетворюється на грубіяна. На кожне зауваження реагує різко, протестуючи. Чому? На думку підлітка – це єдиний спосіб продемонструвати свою дорослість.

Поради батькам

  1. Будьте гнучкими і водночас стійкими. Поведінка підлітка може викликати бурю емоцій у батьків, але пам’ятайте, що зриваючись на крик, шантажуючи або погрожуючи, ви стаєте чимраз далі й далі від дитини, втрачаєте авторитет. І в складній ситуації він не прийде до вас по пораду чи допомогу.
  2. Переходьте на демократичний стиль виховання в сім’ї. Підлітковий вік найбільш протестний. Якщо дитині віддавати накази, вона буде робити все навпаки, навіть усвідомлюючи «правильність» вимоги.
  3. Уникайте зайвого контролю. Не порушуйте особистий кордон дитини. Тоді ви зможете позначити власні кордони і вимагати ставитися до них із повагою.
  4. Ніколи не порівнюйте підлітка з іншими дітьми. У цьому віці дитина відчуває труднощі із самооцінкою і є неймовірно вразливим.
  5. Надавайте дитині можливість вибору. Обговорюйте разом із нею так зване «віяло можливостей». Розглядайте кілька можливих варіантів розвитку подій і можливих наслідків тих чи інших вчинків. Водночас право вибору залишайте за дитиною. Так, вона буде помилятися! Але неможливо набути життєвого досвіду іншим шляхом.

З практики психологів Штабу Ріната Ахметова

Хочу звернути особливу увагу батьків, чиї діти пережили травму війни. Підлітки схильні до ризику розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) на тлі різних чинників: втрати дому та значущих соціальних контактів, відсутність підтримки з боку дорослих, стурбованих виживанням на новому місці. Водночас підліткам властиве приховувати свій психологічний стан від батьків. Вони люблять хизуватися хоробрістю й дорослістю.

Мені пригадується 14-річний переселенець із Горлівки. Мама привела його на консультацію після тривожного випадку. Завжди тихий і спокійний хлопчик раптом кілька разів ударив свого однокласника. Пам’ятаю, яким колючим спочатку був Максим. Відповідав коротко або зовсім ігнорував мене. Лише після того, як наші стосунки потеплішали, він розповів, як у 2014 році під обстрілами з мамою їхав із Горлівки. Тато задовго до цього пішов із сім’ї. Тому в день від’їзду дідусь на прощання сказав хлопчику: «Не знаю, побачимося ще… Ти тепер за старшого».

І він став! Став у сім’ї за старшого! І як йому було розповісти мамі, що він не спить уже багато ночей підряд. Після кожного різкого звуку його серце провалюється в якусь яму. Коли хлопчик почав «випадати» з реальності і знову бачити себе в Горлівці в момент обстрілу, чути гуркіт розриваються снарядів, відчувати шалено посилене серцебиття, то вирішив, що божеволіє.

Це історія з добрим кінцем. За кілька місяців роботи стан дитини стабілізувався. Але якби мама не звернулася по допомогу вчасно, наслідки могли б бути дуже важкими.

Будьте уважні до своїх дітей. Підліткові важливо розуміти, що він цікавий батькам. Знати, що йому є куди повернутися зі складного світу, у якому він шукає собі місце. Бути впевненим, що його переживання завжди знайдуть відгук у близьких людей. Навіть найбільш замкнутий, ображений, грубий підліток дуже потребує батьків, їхнього прийняття та любові.

Пам’ятайте про це, перш, ніж усуватися.