КоммерсантЪ - Інернет-версія
4.08.08
БОГДАН Ъ-СКАВРОН, Ивано-Франковская область; ВЕРОНИКА Ъ-САВЧЕНКО, Львовская область
http://www.kommersant.ua/doc.html?DocID=1007857&IssueId=46980

Указом Президента Віктора Ющенко #682 від 28 липня деякі місцевості в потерпілих від повені західних областях оголошені зонами надзвичайної екологічної ситуації. Документ передбачає ліквідацію наслідків стихійного лиха в стислий термін. Однак, як переконалися кореспонденти Ъ БОГДАН СКАВРОН і ВЕРОНІКА САВЧЕНКО, жителі відрізаних від "великої землі" сіл Івано-Франківської й Львівської областей дотепер не відчули дії президентського указу.

Без зв'язку із зовнішнім світом
Транспортне сполучення з більшістю населених пунктів Верховинського району (Івано-Франківська область) навіть тепер, через тиждень після початку повені, можливе тільки повітрям. Дорогою, яка з'єднує районний центр, селище Верховина із селами Бистрець, Топільче, Зелене, Явірник, Шибене й Буркут, що розкинулися на 30 км у долині Чорного Черемоша, не проїхати. Місцями її просто немає: змила вода. Пухкі бугри мулу, залишеного на вцілілих ділянках дороги селевими потоками, стали важкопрохідною перешкодою навіть для пішоходів. Гігантські зсуви заступають шлях: у деяких місцях разом із землею зійшли 80-літні ялини.
"Дехто обвинувачує лісників у тому, що через вирубування лісу на схилах гір недостатньо дерев, щоб утримувати воду. Насправді дерев досить, це води було занадто багато. На моїй ділянці біля села Шибене близько гектара землі зійшло разом з віковим лісом!" - розповів Ъ лісничий Красницького лісництва Михайло Шатрук. Цей зсув дотепер становить небезпеку. Він продовжує рухатися, загрожуючи перекрити Чорний Черемош. Якщо це відбудеться, ріка знову розіллється, і в найближчих селах трапиться ще одна повінь. Таких "живих" зсувів у горах ще чимало. Один із них зніс літню кухню й хлів у 70-літнього жителя села Зелене Івана Максим’юка й тепер підбирається до його будинку. "Прямо додому йде. Увечері страшно: електрики немає, у дворі темно, без світла не видно, куди бігти у випадку лиха",- поскаржилася Ъ його дружина.
Увечері в Зеленому електричне світло загоряється лише в декількох садибах, натомість більшість з 700 дворів села занурені в пітьму. Електрика - у тих, хто завчасно придбав, як тут кажуть, "движки" - бензогенератори електрики. Інші живуть при свічках. Очевидно, незабаром стихнуть і "движки": "допотопні" запаси бензину, на якому вони працюють, у селі закінчуються, а до найближчої заправної станції - 30 км пішки бездоріжжям.
Біля Чорного Черемоша стоїть і село Шибене. Тут головна втрата - двоповерховий будинок колишньої їдальні деревообробного комбінату. Вікна, двері, уламки стін цієї споруди дотепер гойдаються серед колод у руслі ріки. Незадовго до повені їдальню пристосували для прийому туристів, відремонтували "під євро". Чекали гостей, але так і не дочекалися. Коли прорвало дамбу на розташованому поруч водоймищі, будинок знесло. Немає більше й водоймища, у якому місцеві жителі сподівалися розводити форель.
Населення в Зеленому повністю відрізане від зовнішнього світу, але тішить себе тим, що їхні предки "жили в таких умовах і нічого, вижили". Власних сил не вистачає навіть на відновлення пішохідних мостів через ріку, що відокремила тепер жителів правого берега від центральної частини села на лівому березі - з адміністративними будівлями, фельдшерсько-акушерським пунктом і магазинами. Втім, у тутешніх магазинах уже практично нічого не можна купити. Залишилися хіба що консервовані бички, черстве печиво, соки в паперових пакетах і оцет. Одночасно в Зеленому й інших селах жваво торгують спекулянти. Пляшку пива вони продають по 4,50 грн, пачка сигарет Winston коштує 10 грн, "Прими" - 2,5 грн. "Коли запитуєш, чому так дорого, відповідають: 'Не хочеш, не бери'. А палити хочеться - ми тут таке пережили, що нерви не витримують",- ремствував місцевий житель Іван Зеленчук.

"Кому тут надають допомогу - людям або території?"
Вирішити проблему постачання предметів першої необхідності влада намагається за допомогою військових вертольотів. Для транспортування продуктів харчування й евакуації людей, що потребують швидкої медичної допомоги, мобілізовано вертолітний авіазагін із місцем дислокації в Івано-Франківську. Однак місцеві жителі не знають, коли саме прилетить вертоліт. Вони йдуть на шум, який чути здалеку, щоб допомогти вивантажити мішки з борошном, цукром, крупою й дріжджами. Це триває не більше 15 хвилин: льотчики так поспішають, що не завжди вимикають двигуни.
"Не розумію, кому тут надають допомогу: людям або території? Вертолітники не звертають жодної уваги на людей",- скаржився Ъ одесит Андрій, який разом із дружиною й двома однорічними дочками-двійнятами приїхав на відпочинок до Карпат незадовго до повені. Протягом тижня він не знав, до кого звернутися по допомогу. Нарешті дочекався вертольота й спробував домовитися з льотчиками про евакуацію своєї родини. Але його навіть не захотіли вислухати. 2 серпня Андрію все-таки вдалося вивезти родину на вертольоті, що прибув зненацька, благодійного фонду Ріната Ахметова "Розвиток України".
Про особливості евакуації населення з постраждалих районів Ъ розповіла співробітниця фонду, яка координує надання допомоги потерпілим у Верховині, Світлана Панюшкіна: "У деяких людей - справжня паніка. Трапляється, на борт уриваються місцеві жителі й вимагають вивезти їх. Мені от сьогодні такий дав в обличчя, губу розбив. Однак у нас сувора вказівка: евакуювати тільки жінок із дітьми, хворих, породілей. Влада дала нам охорону - бійця спецзагону 'Беркут'. З ним спокійніше".

"Біда в нас, господи, помилуй нас грішних і не карай"
На відміну від сіл Верховинського району Івано-Франківської області, 116 будинків і 1,5 тис. га сільгоспугідь села Гірське у Львівській області залишаються затопленими. Старожили згадують: востаннє повінь у цьому районі було в 1998 році, але її масштаб із нинішньою непорівнянний. Міст, що розділяє Гірське, урятував багатьох жителів села - по ньому вони перейшли до односільчан, які живуть на правому, незатопленому, боці. Там стихія немов і не бушувала: будинки чисті й світлі, городи доглянуті, у дворах - кури, гусаки, качки. У центрі села, у самого мосту, розташований штаб МНС. На мосту зібралося заледве не все сіло, спостерігаючи, як співробітники МНС відкачують воду. Щодня люди відзначають, на скільки знизився рівень води. Бабусі хрестяться й шепчуть: "Біда в нас, господи, помилуй нас грішних і не карай".
Рятувальники продовжують витягати з води трупи лисиць, кротів, пацюків. "Зараз цих потопельників менше, але вони ще є",- розповідають вони. Жителі села просять у співробітників МНС човна, щоб вирушити до своїх будинків і перевірити, що в них уціліло. "Ви мене запишіть, моє прізвище, і що все моє добро знищене",- звернулася до Ъ жителька села Катерина Бистрова. Через кілька секунд біля кореспондента Ъ вишикувалося кілька десятків людей, які навперебій просять про те ж саме. "Повінь від бога нам дана, за розпусту людей. Треба терпіти",- зі сльозами сказала Ъ 70-літня Ганна Максимів.
"Воду відкачують цілодобово. У деяких із затоплених будинків рівень води вже впав на 1-3 см. Наш голова сільради Володимир Дудич працює як раб. У нього в будинку живуть і харчуються співробітники МНС. Якого чоловіка нам дав господь!" - радувалася 70-літня жителька села Марія Гринців. Вона розповіла, що збирається попросити в Юлії Тимошенко човен і рибацькі чоботи.

Робінзони з Гірського
Жителька села Малі Липиці, розташованого поруч із Гірським, 71-літня Анастасія Рой, так і не покинула свій будинок. До неї припливла на човні дочка - допомагати господарювати. Заступник начальника УМНС у Львівській області Валентин Дорофєєв повідомив Ъ, що співробітники його відомства постійно підтримують зв'язок із жінками: "Телефонуємо до них, привозимо їм воду, продукти харчування. Перші дні повені Анастасія Рой жила на горищі. Потім припливла її дочка. Ось і живуть люди".
Будинок Анастасії Рой з усіх боків оточений водою. Господиня стояла у дворі по пояс у воді, але гостям зраділа. "Ой, мої рідні. Проходьте, зараз будемо чай пити",- запросила вона. "Ну, куди мені йти,- пояснює вона, чому залишилася у своїй хаті.- У мене качки, гуси, за ними догляд потрібен. От якби мені житло дали в іншому місці села. Будиночок, землі шматочок, я б переїхала. А так - чого вже. Якщо призначено за гріхи загинути, так тому й бути",- говорить Анастасія Рой.
Місцеві жителі стверджують, що рівень води спаде не раніше, ніж через місяць. Валентин Дорофєєв робить оптимістичніший прогноз: "необхідно від 10 до 14 днів". Добре, що в 1992 році була побудована торф'яна дамба, вона стримувала напір води. Однак шлюз прорвало - виявилося, що хтось із жителів украв вентиль для своїх потреб. Трапилося це давно, а згадали, коли вода залила будинки. От вам і людський фактор.

БОГДАН Ъ-СКАВРОН, Івано-Франківська область; ВЕРОНІКА Ъ-САВЧЕНКО, Львівська область
http://www.kommersant.ua/doc.html?DocID=1007857&IssueId=46980