Комсомольська правда в Україні
"Комсомольська правда в Україні" провела акцію зі збирання коштів для столичної лікарні "Охматдет". На наш заклик перерахувати 10 тисяч гривень на рахунок медзакладу відгукнулося кілька компаній, серед яких "Систем кепітал менеджмент" (СКМ), ТМ "Мівіна", ТМ "Монастирський квас". У нашому круглому столі брали участь директор корпоративного благодійного фонду СКМ "Розвиток України" Анатолій Заболотний, заступник генерального директора компанії корпорації "Техноком" ТМ "Мівіна" Валентина Сенченко, головлікар київської лікарні "Охматдет" Юрій Гладуш.
 
- Що вітчизняні компанії розуміють під соціальною відповідальністю бізнесу?
 
Анатолій Заболотний, директор БФ СКМ «Розвиток України»: - Ми провели дослідження серед менеджерів наших підприємств, щоб визначити, що вони розуміють під соціальною відповідальністю. Серед відповідей найчастіше зустрічалися такі, як доброчинність або меценатство, а також турбота про своїх співробітників. Насправді це поняття набагато ширше: для нас це бути відповідальним корпоративним громадянином. Що означає відповідальність не тільки перед своїми співробітниками й партнерами, але й перед містом, де розташоване наше підприємство, виконання зобов'язань перед державою й реалізація програм розвитку на рівні держави.
 
Валентина Сенченко: - Наша корпорація активно сповідує принципи СВБ - соціальної відповідальності бізнесу, визначаючи їх як добровільне зобов'язання бізнесу робити внесок у стійкий економічний розвиток, трудові відносини із працівниками, їхніми родинами, місцевим співтовариством і суспільством загалом для поліпшення якості життя. Так, усім нашим співробітникам, а їх близько 3000, надаються вагомі соціальні гарантії: крім зарплат, ми надаємо безкоштовне харчування, пільгове медичне обслуговування, повноцінний відпочинок і оздоровлення.
 
Один із найсерйозніших соціальних проектів - будівництво й уведення в експлуатацію спортивно-оздоровчого комплексу корпорації. Особливої уваги заслуговує діяльність фонду "Майбутнє "Мівіни". Його робота спрямована на підтримку всебічного розвитку дітей, надання їм матеріальної допомоги, заохочення знань, умінь і навичок, оплату навчання. Поряд із цим ми сприяємо дитячим спортивним і танцювальним турнірам.
 
- Хто повинен бути відповідальним за соціальну сферу ? держава чи бізнес?
 
Юрій Гладуш: - В інших країнах компанії жертвують до 10 % прибутку від свого бізнесу. Погодьтеся, навряд чи хтось просто так розстанеться з десятою частиною своїх грошей. Я переконаний: щоб бізнесмени жертвували кошти на доброчинність, вони повинні бути в цьому зацікавлені. Необхідна відповідна законодавча база, яка б стимулювала компанії витрачати гроші на соціальні проекти й доброчинність.
 
Ще однією проблемою залишається корупція, що існує в нашій країні. Я зустрічаюся із представниками великого бізнесу, які найчастіше не хочуть давати гроші під конкретні програми. Вони не вірять у те, що гроші будуть витрачатися за призначенням. Хоча багато хто готовий витрачати істотні суми на конкретну хвору дитину. Тому я вважаю, що в нашій країні соціальні програми перебувають ще в зародковому стані.
 
- Держава зовсім не зацікавлює бізнес?
 
Анатолій Заболотний: - Якщо розмір пожертвувань потрапляє у проміжок від 2 до 5 % від чистого прибутку підприємства, то ці кошти звільняються від оподатковування. Але пільга не поширюється на суму до 2 % і більше 5 %.
 
Юрій Гладуш: - Так, справді, якщо хтось перерахує гроші на лікарню не як благодійну допомогу, то із цих грошей доводиться сплачувати податки. А благодійні кошти ми можемо використовувати тільки на розвиток. А тепер уявіть собі медсестру в неонатологічному відділенні, де виходжують недоношених дітей. Україна взяла на себе обов'язок виходжувати дітей, починаючи з 500 грамів. Ця медсестра повинна бути висококласним фахівцем, а зарплату вона одержує таку, що не може прожити на неї. Благодійні внески не можна пускати на оплату праці співробітників.
 
А звідки брати гроші, якщо в педіатрії ми не маємо права надавати платні послуги? Бюджету не вистачає, а про страхову медицину поки тільки ведуться розмови. Тому тут дуже багато роботи для Верховної Ради.
 
- А чому Верховна Рада дотепер не прийняла необхідні для стимулювання бізнесу закони?
 
Анатолій Заболотний: - Якщо говорити про мотивацію великого бізнесу, то податкові пільги все-таки перебувають не на першому місці. Найчастіше наші підприємства - градотворчі, їхні працівники іноді складають основну частину жителів міст. А від соціального клімату в цьому місті саме й залежить робота заводів і фабрик. Такі великі підприємства виділяють гроші на створення й підтримку інфраструктури: на поліклініки й лікарні (наприклад, закуповуючи для них обладнання), дороги, спортивні спорудження. Адже від умов життя залежить здоров'я працівників і їхніх родин.
 
Валентина Сенченко: - Ми намагаємося надавати адресну допомогу: конкретному спортивному клубу, конкретній установі, конкретній дитині. Дуже важливо, щоб допомога прийшла саме туди, де найбільше її потребують. Тоді в цьому є сенс. Держава повинна створити умови, які сприятимуть спонсорській діяльності й заохочуватимуть її.
 
- Як складаються справи із соціальною відповідальністю в малого бізнесу?
 
Анатолій Заболотний: - Природно, у великого бізнесу є більше можливостей для того, щоб займатися такою діяльністю. Однак необхідно, щоб створювалися механізми й можливості для малого бізнесу. На законодавчому рівні потрібно вирішувати питання коректного поводження малого бізнесу щодо своїх співробітників. Великі компанії давно вже платять "білі" зарплати, надають своїм працівникам соціальний захист. Натомість для малих компаній це залишається проблемою.
 
Марія Андрущик, Андрій Хрустальов, Андрій Гаценко
 
Без "соціалки" - нікуди
Один із засновників науки управління Пітер Друкер уважав відповідальність перед суспільством одною з восьми ключових сфер життя компанії (нарівні з інноваціями, прибутковістю, продуктивністю), щодо яких повинні бути встановлені ясні цілі. На Заході грамотна політика в цій галузі дає значне збільшення капіталізації підприємства, підвищує його репутацію в очах споживачів і ділових партнерів. Відповідно до дослідження університету DePaul, проведеного в 2002 році в США, показники компаній, включених до рейтингу найкращих у плані бізнес-етики (Busіness Ethіcs Best Cіtіzen companіes), на 10 % вищі, ніж в інших, що входять до індексу 500 Standart&Poors.
 
Основні напрямки вкладень - навчання персоналу, охорона здоров'я й безпечні умови праці, природоохоронна діяльність, розвиток місцевого співтовариства, впровадження сумлінної ділової практики. У Європі найбільші компанії навіть займаються пропагандою безпечного дорожнього руху.
 
У Росії на соціальні проекти щорічно витрачається від 500 млн. до 1 млрд. доларів. Природно, що здебільшого цим займаються металургійні підприємства. Так, один тільки УГМК планує інвестувати в соціальні програми близько 130 мільйонів доларів до 2008 року, Суал щорічно витрачає на них більше 40 млн. доларів, а Магнітогорський металургійний комбінат - близько 30 млн. доларів.

12.01.07