Через економічну кризу благодійні фонди активно переглядають свої бюджети. Наступного року багатьом із них доведеться заощаджувати й тому відмовитися від реалізації масштабних проектів.
 

При цьому керівники найбільших українських фондів запевняють, що більшість із них у жодному разі не закинуть старі проекти, хоча й не розпочнуть нових. Про це говорить і директор Українського форуму добродійників Ганна Гулевська-Черниш. За її ж словами, якщо в європейських країнах на добродійність уже почали жертвувати на 15-20% менше, то в Україні цифри зі знаком «мінус» будуть значно більшими.

Переглянути підхід

«Правильно, багато фондів заявили про те, що вони мають намір продовжувати тільки раніше розпочаті програми, - коментує директор Українського форуму добродійників. - Якщо проаналізувати події в сфері добродійності дворічної давнини, то помітно, що буквально щомісяця фонд або приватна особа заявляла про якусь ініціативу. Але в 2009 році цього не буде. Що ж до дітей-сиріт, дитячих будинків, тобто проектів, пов'язаних із соціальною сферою, то для більшості фондів нині важливою стратегією є утримати те, що вони вже запустили. Як приклад - фонд «Крона» компанії Mitsubishi. Незважаючи на те, що автомобільний бізнес переживає не найкращі часи, фонд все-таки продовжує будівництво дитячого будинку. Вони шукають різні джерела фінансування, тільки б закінчити проект. І взагалі, для дирекції компанії закінчити цей проект - справа честі».

Насамперед, труднощі будуть у тих фондів, донорами яких є великі компанії, що працюють на експорт. Це й хімічні, і металургійні підприємства. Хоча, як показує практика, від кризи страждають не тільки фонди окремих бізнесменів. Так, дружина президента Катерина Ющенко в одному з інтерв'ю визнала, що благодійний фонд «Україна 3000» змушений скорочувати видатки на деякі проекти. Втратив джерела допомоги й фонд Віталіни Ющенко «Зігрій любов'ю дитину». Продовжують виділяти кошти тільки Дмитро Фірташ і Рінат Ахметов. І це при тому, що спочатку в програмі погодилися брати участь близько 40 бізнесменів, серед яких найбагатші люди країни.

«Кризова ситуація - це також можливість переглянути традиції організації добродійності. Тим фондам, які працюють із різними джерелами фінансування, буде легше пережити кризу, а там, де тільки одне джерело фінансування, - важче. Тобто складніше буде корпоративним фондам, - продовжує Ганна Гулевська-Черниш. - Тому йде політика перегляду стратегії й розширення партнерства».

Таким чином, нашим благодійним організаціям буде складніше пережити кризу, ніж західним. На Заході існує законодавчо затверджене поняття «цільовий капітал фонду». Інакше кажучи, у благодійних організацій є недоторканна сума, що бере участь у різних інвестиційних проектах, а програми реалізуються на відсотки. Натомість у нас поняття «цільового капіталу» немає. У нас засновники фонду сьогодні дають одну суму, а завтра - іншу. Тобто вітчизняні фонди й програми не можуть прогнозувати свою стабільність. Тоді як на Заході, незалежно від ситуації з «хазяїном», фонд продовжує свою роботу. За словами Ганни Гулевської-Черниш, в Україні починають розуміти необхідність таких принципів роботи й лобіювання їх затвердження на законодавчому рівні. Крім того, криза - це й можливість розвивати нові шляхи добродійності. Наприклад, у Європі добродійність - це не тільки грошові уливання. У цій справі важливу роль відіграє людський ресурс - волонтерська діяльність. «З історії знаємо, що велику депресію пережили ті, кому було погано, але хто міг піклуватися про тих, кому ще гірше, - говорить директор Українського форуму добродійників. - Такі люди вийшли з найменшими втратами. Нехай їхня допомога й була не матеріальна, а лише співчуття й підтримка. Гірше було тим, хто замкнувся в собі й у своїх власних проблемах. Мені здається, такий підхід важливий і актуальний для нас. На одного себе завжди розраховувати важко. Треба акумулювати всі ресурси: і матеріальні, і людські».

Але в розмовах про цифри й економічні показники багато скептиків забувають, що за ними стоять люди, яким потрібна допомога, підтримка й співчуття. Як можна пояснити дитині-сироті, що чекала подарунка від Святого Миколая, але так його й не дочекалася, що трапилося? Вихователі ж не можуть просто сказати: «Пробач, рідний, Миколай застряг у пробці»? Добре, що поки криза не змушує закриватися кожного у своїй черепашці, не думаючи про тих, у кого цієї черепашки немає.

Добродійність від Ахметова

Свіжий приклад добродійності з навислою над нею тінню кризи - акція фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» і футбольного клубу «Шахтар» - «Шахтар - дітям!». Загальний бюджет акції - 5 мільйонів гривень.

Морозного ранку діти одержували подарунки, а дорослі говорили, як пережити фінансову нестабільність. Усе почалося з того, що український бізнесмен разом зі своїм другом композитором Ігорем Крутим приїхали до рідної школи Ріната Леонідовича, 63-ю донецьку. Саме в неї він вкладає частину благодійних коштів - у планах повна реконструкція невеликої двоповерхової будівлі й створення сучасного навчального комплексу.

Сказати, що Ахметова в цій школі чекали, - нічого не сказати. Нинішні школярі запропонували своєму іменитому попередникові прокотитися в машині часу. Здавалося б, тільки цього «чуда техніки» не вистачало одному з найзаможніших українців. Вона перенесла його в ті часи, коли він хлопчиськом сидів за партою й списував у сусіда. У холі школи крім директора, декількох учителів і юрби журналістів Ахметова зустрічали дві дівчинки в коричневій формі, з великими білими бантами й піонерськими краватками. Після теплої зустрічі гості «випадково» потрапили на урок (!) української літератури. Тема: п'єса Іван Франко «Украдене щастя». Питання для обговорення: що таке щастя, і чи кожен має на нього право? Рінатові Леонідовичу довелося відповідати. «Кожна людина має право на щастя, - сказав він. - Щастя - це філософське поняття. Дати йому визначення дуже важко. Я думаю, щасливий не той, хто має багато, а той, хто вміє віддавати себе людям».

Після прискореного уроку літератури журналістам показали комп'ютерний клас, подарований школі до минулого Нового року Ахметовим. Саме там гість заговорив про кризу: «Із кризи ми повинні вийти сильнішими. У мене такий підхід: ніколи не приймати рішення, коли мені занадто погано або занадто добре. Коли почуття десь посередині - рішення буде максимально зваженим. А справжня криза - це не коли падають біржові котирування, а коли виникає дефіцит людяності. Допомогу тим, хто її потребує, не можна відкласти «на потім». Нас так привчили до того, що «діти - це наше майбутнє», що ми дійсно в це повірили. Але це не так. Діти - це наше сьогодення, і за майбутнє, їхнє майбутнє, відповідаємо ми».

Слова про майбутнє надихнули «найсуворішого вчителя» Ахметова на побажання своєму учневі в наступному році стати президентом, і не тільки футбольного клубу «Шахтар». У відповідь Ахметов вимовив протяжливе «ні-і-і».

Наступний пункт призначення - донецький дитячий будинок №1. Нині в його стінах живуть 43 малят дитсадівського віку. Шефство над ними в рамках благодійної програми «Шахтар» - дітям!» Ахметов взяв давно - п'ять років тому. Директор дитбудинку говорить, що спочатку вони думали, як би дітей краще нагодувати. Коли з'явилася благодійна допомога, з'явилася й збалансована їжа, а з нею й гарний одяг, іграшки. «Ми хотіли, щоб нам у спину не шепотіли: вихованці дитбудинку», - говорить вона. Тепер цілі й мрії трохи інші - знайти кожному маляті родину. І фонд «Розвиток України» активно працює над цим питанням.

Помітно - малята трохи хвилюються. Але одночасно в їхніх сумних очах з'являються іскорки. «Вони хитрі», - кажуть вихователі. І правда, кожне з малят хоче знайти своїх маму й тата, бачить їх у кожному. І нікому не можна за це дорікнути. Ось маля схопило міцно за руку одного з відеооператорів і ніяк не хотіло відпускати, лише зрідка піднімаючи на дорослого дядька свої сумні-сумні оченята.

Цим діткам однаково, хто й що їм подарував. Вони раді м'яким подушкам із шахтарською символікою й білими ведмедями від фонду «Розвиток України». Дітям важливо знати, що їм є місце в цьому божевільному світі, що вони йому потрібні. Вони однаково тепло дякують своїм благодійникам, тим, хто не обіцяє, а допомагає тут і зараз - словом, справою або гривнею. А ми, дорослі, як би важко нам не було, завжди повинні пам'ятати, що існують маленькі створіння, яким самим ніколи не впоратися.

22.12.08 // 17:36
Тетяна Катриченко, «Главред»
http://glavred.info/archive/2008/12/22/173612-8.html