Як працюють два найбільші КПВВ Донбасу – «Майорськ» і «Мар'їнка». Репортаж
Знаки «Обережно міни», посічені осколками снарядів покажчики, обстріли нульових позицій та багатотисячні черги. Такий вигляд мають пункти в’їзду-виїзду між підконтрольними Україні територіями й територією, підконтрольною «ДНР». Як працюють два найбільші КПВВ Донбасу – «Майорськ» і «Мар’їнка» – у матеріалі «Радіо Свобода».
«Майорськ». До непідконтрольної Горлівки 13 кілометрів. На контрольно-пропускному пункті в черзі сотні людей в обидві сторони. Люди їдуть на підконтрольну Україні територію, і на територію, підконтрольну «ДНР» і «ЛНР». «Майорськ» – найбільш завантажений, бо основна маса машин із Луганської області їдуть через цей пункт пропуску, через відсутність транспортного КПВВ на Луганщині. У середньому інспектор витрачає на одну людину 2 хвилини, розповідає заступник східного регіонального управління Юрій Філіпчук.
«За годину інспектор може оформити до 25 осіб. Двадцять інспекторів за 11 годин десь 5500 осіб оформляють. Щодня ми пропускаємо тут від 7 до 8 тисяч населення і 1300 транспортних засобів», – каже прикордонник.
Відстань між українським блокпостом і лінією дотику 800 метрів. Цю відстань люди долають на автобусі, що курсує між блокпостами. Пішки йти не рекомендується, поля заміновані, а нейтральна смуга прострілюється снайпером. На випадок обстрілу на території КПВВ є бліндажі та укриття, але в разі масованого вогню всіх убезпечити не вдасться.
Найнебезпечніше місце – так званий «нуль». Їдемо туди зі співробітником місії ООН Олексієм Кузиком, уздовж дороги таблички «міни» й дорожній знак, посічений осколками снарядів.
«Тут постійно обстріли. Ось він «нуль». Це вже сіра зона, далі вже No Man’s Land (нічия земля, – ред.). Снайпер прострілює це все справа», – каже Кузик.
Перетинають КПВВ переважно люди похилого віку, і їм вкрай складно стояти до 6 годин у черзі. На «Майорську» є пункт обігріву: намет МНС із буржуйкою, де люди можуть зігрітися та випити чаю. У наметі знайомлюся з Валентиною з Красного Луча. Жінка – переселенка, зараз живе в Часів Ярі, але постійно їздить до старенької матері в Луганську область.
«Виїжджаємо о 5 ранку й о 5 вечора приїжджаємо, що туди, що сюди. Черги занадто великі. Тут хоч погрітися можна. Боїмося, що не встигнемо до темряви. Пізно приїхали. Минулої зими не ночувала жодного разу, проїжджала завжди», – розповідає Валентина.
На черги скаржаться майже всі, хто перетинає КПВВ. Але визнають, що на «Майорську», хоч і довше, але умови кращі, ніж у «Мар’їнці». Є пункт обігріву, юридична допомога, медпункт і туалети.
У «Мар’їнці» дійсно багато відмінностей. КПВВ розташований у полі, і люди годинами стоять на вітрі й холоді. Цього дня зривався сніг і дороги обледеніли. Пункт обігріву розташований за три кілометри від пункту пропуску. Але люди кажуть, що в Мар’їнці стояти доводиться приблизно 3 години – черга проходить швидше, ніж у «Майорську».
